Привіт.
Ти, здається, мене не знаєш.
Знову калічу папір чорнилами.
Знову пишу і пишу листа,
якого ти не прочитаєш.
Я, мабуть, і досі відкрита рана.
Лікуюсь під настрій і по можливості.
Не питай о наслідках і симптомах,
бо з тобою німа і п'яна.
Хворіла, хворію і буду хворіти.
Сгоріла. Пилом літаю у небі.
Непрошу твоєї любові -
лише поверни на орбіту,
щоб стало на хвилю тихіше.
Краще: збери мене по шматкам,
докопи, як старі пазли.
Збери сльози та хворі вірші,
де вбиваюсь, що не твоя.
Все минуле моє збери,
рідну країну та ім'я.
Усі забубони та вади.
Ніжність с грубістю у дуеті.
Сховай до карману у серця
та більше ніколи не згадуй.

Була знайдена та втрачена.
Зігріта та охолоджена.
Я, мабуть, багато хотіла
і прошу за це пробачення.
Потонули флаги і зброя.
Ти забув? Я здалася без бою.
Так краще забудь. Забудь.

І люблю,
і навік цілую /ніжно-ніжно/,

Твóя.